Визначення. Переваги. Недоліки та шляхи їх усунення.
Інструменти та методи (деякі з тих, що існують), які можуть допомогти бірюзовій компанії чи організації у розв’язанні її проблем та плануванні стратегій.
Бірюзові компанії є типом організацій, котрі базуються на теорії спіральної динаміки, що її опублікував Клер Грейвз у 1966 році, яка вивчає розвиток особистості, культури та соціальних систем.
Такі компанії зазвичай мають пласку, горизонтальну структуру, де керівництво і співробітники співпрацюють та спільно приймають рішення. Керівництво компанії та співробітники розташовані на одному рівні, тобто відсутня явна ієрархія. Замість цього, співробітники можуть самостійно взяти на себе відповідальність та ухвалювати рішення відповідно до своїх компетенцій та потреб компанії.
Прозорість та свобода співробітників у самовираженні є важливими принципами для бірюзових компаній. Вони прагнуть до підвищення відповідальності та самодисципліни співробітників шляхом залучення їх до прийняття рішень та діяльності відповідно до загальних цілей компанії.
Така структура може сприяти швидкому та ефективному розв’язанню проблем, зниженню бюрократії та поліпшенню комунікації в компанії.
Ціннісний аспект бірюзових компаній.
1. Рівність: співробітники компанії розглядаються як рівні члени команди, що дає можливість кожному з них брати участь в ухваленні рішень та відчувати відповідальність за результати діяльності.
2. Емпатія: компанії намагаються залучити співробітників до ухвалення рішень та діяльності відповідно до їхніх потреб та компетенцій, що сприяє їхній залученості та дає відчути себе важливими для компанії.
3. Взаємодія: залучення співробітників до ухвалення рішень та діяльності сприяє поліпшенню комунікації в компанії, а також дозволяє швидко та ефективно розв’язувати проблеми.
Фінансовий аспект бірюзових компаній.
У бірюзових компаніях фінансовий бік має важливе значення, але не є головною метою компанії. Замість того, аби ставити фінансові результати на перше місце, бірюзові компанії зосереджуються на створенні ефективної та прозорої структури, яка сприяє залученню і розвитку співробітників.
Акціонери бірюзових компаній зазвичай віддають перевагу довгостроковим результатам та стабільності компанії, а не швидкому прибуткові. Їхніми головними цілями є створення значущих цінностей та зміцнення культури компанії, яка сприяє залученню та збереженню талановитих співробітників.
У бірюзових компаніях, співробітники зазвичай мають значний рівень відповідальності та самостійності. Це означає, що вони можуть бути залучені у процес ухвалення рішень та контролювати фінансові показники компанії. Прозорість та доступність фінансової інформації для співробітників також може сприяти досягненню кращих результатів та ефективнішого управління ресурсами компанії.
Отже, фінансовий бік в бірюзових компаніях перебуває у балансі зі створенням ефективної та прозорої структури, яка сприяє залученню талановитих працівників та створенню значущих цінностей для акціонерів.
Бірюзові компанії можуть мати свої переваги та недоліки. Розгляньмо їх детальніше:
Переваги:
1. Прозорість та відкритість: бірюзові компанії надають своїм працівникам велику свободу в самовираженні та можуть бути відкритими в комунікації та обміні інформацією між всіма рівнями структури. Це може підвищити відчуття довіри та залученості співробітників до роботи в компанії.
2. Ефективне розв’язання проблем: у бірюзових компаніях працівники мають можливість самостійно ухвалювати рішення та брати на себе відповідальність. Це може допомогти швидко та ефективно розв’язувати проблеми без необхідності чекати на рішення керівництва.
3. Розвиток команди: бірюзові компанії часто сприяють розвитку команди та взаємодії між працівниками. Відсутність ієрархії може створити більш підтримувальну та сприятливу культуру роботи, що може підвищити ефективність команди.
Недоліки:
1. Відсутність визначеної ієрархії: може призвести до недостатньої управлінської дисципліни, або до того, що працівники можуть бути не впевнені, до кого слід звертатися в разі проблем.
2. Нестійкість: бірюзові компанії можуть мати невизначеність в структурі та стратегії компанії. Це може призвести до нерішучості та нестійкості у плануванні та розв’язанні проблем.
3. Відповідальність: бірюзові компанії можуть бути відповідальні за самостійно ухвалені працівниками рішення. Це може призвести до того, що компанія стикається з неприємностями та витратами, які виникають в результаті рішень працівників.
4. Брак експертизи: у бірюзових компаніях, де працівники мають більшу свободу та відповідальність, може виникнути проблема з браком експертизи. Професійна експертиза та знання можуть бути необхідні для ухвалення правильних рішень, а також для забезпечення високої якості виробів або послуг.
5. Невідповідність вимогам: бірюзові компанії можуть бути менш відповідними вимогам індустрії, в якій вони працюють. Вони можуть бути менш конкурентоспроможними в порівнянні з традиційними компаніями, які мають визначену ієрархію та формальні процедури управління.
Шляхи усунення чи мінімізації можливих недоліків чи негативних аспектів — п.1 – п.5
1. Проблему відсутності визначеної ієрархії можна усунути шляхом встановлення певної структури та процедур управління, які б забезпечували ефективну координацію та роботу всіх працівників. Наприклад, бірюзова компанія може створити деякі команди або робочі групи, які мають своїх лідерів або кураторів, що відповідають за координацію роботи команди. Також можна встановити певні процедури, які дозволяють працівникам звертатися до керівництва з питань, що потребують вирішення на вищому рівні.
Для того, щоб така структура була ефективною, важливо забезпечити чітку комунікацію та зв’язок між всіма рівнями управління та командами. Також важливо враховувати думку та ініціативи працівників, щоб забезпечити широку участь у процесі прийняття рішень та збільшити мотивацію робочої групи.
Іншим рішенням може бути встановлення гнучкої ієрархії, де різні рівні керівництва можуть змінюватися залежно від потреб компанії та проєктів. В такій системі керівники можуть бути обрані за компетенцією та досвідом, а не за позицією, що забезпечує більш ефективне управління компанією.
Незалежно від вибору рішення, важливо забезпечити ефективну комунікацію та співпрацю між всіма працівниками, а також підтримувати чітку відповідальність за виконання завдань та проєктів.
2. Для усунення проблеми з нестійкістю в стратегії бірюзової компанії можна розглянути наступні кроки:
2.1. Розробка чіткої стратегії: організація повинна розробити чітку стратегію, яка буде відображати цілі й завдання компанії, а також шляхи їх досягнення. Це допоможе зменшити нестійкість в стратегії та забезпечити більш прогнозовану поведінку компанії.
2.2. Стабільність управління: керівництво компанії повинно бути стабільним, щоб забезпечити стабільність у стратегічному плануванні та управлінні. Нестабільне керівництво може призвести до нерішучості й непередбачуваності в прийнятті рішень.
2.3. Визначення ролей: кожен працівник компанії повинен мати чітку роль і відповідальність у процесі прийняття рішень. Це допоможе забезпечити відповідальність і уникнути дублювання робіт.
2.4. Використання інструментів планування: компанія може використовувати інструменти планування, такі як SWOT-аналіз, матриця Бостонської консалтингової групи, дерево цілей тощо, для того, аби забезпечити направленість стратегії, допомогти приймати обґрунтовані рішення та забезпечити стійкість в стратегії.
2.5. Використання даних та аналітики: компанія може використовувати дані та аналітику для ухвалення рішень і вдосконалення стратегії. Дослідження ринку, аналіз даних та збір зворотного зв’язку від клієнтів можуть допомогти зрозуміти, які рішення будуть ефективними та відповідати потребам компанії.
2.6. Забезпечення комунікації: комунікація є ключовою складовою для розв’язання більшості проблем у бірюзових організаціях. Комунікація повинна бути відкритою та прозорою, аби усі працівники могли дізнатися про те, що відбувається в організації. Також важливо встановити ефективну систему зворотного зв’язку, щоб співробітники могли висловлювати свої ідеї, побажання та скарги. Забезпечення ефективної комунікації допоможе розв’язати багато проблем, зокрема, нестійкість в стратегії, відсутність визначеної ієрархії та зміна орієнтації під час зміни лідера. Комунікація також допоможе зберегти дух співпраці та взаємодії в бірюзовій організації, що є однією з її основних переваг.
3. Задля мінімізації ризиків, пов’язаних з відповідальністю компанії за самостійні рішення працівників, необхідно забезпечити чітку і ретельно продуману систему ухвалення рішень. Кожен працівник повинен розуміти свої обов’язки та відповідальність за свої дії та рішення. Для цього можна розробити систему контролю та звітності, яка дозволить керівництву відстежувати роботу працівників та оцінювати їх результати.
Також важливо встановити процес перевірки рішень, щоб уникнути можливих помилок та помилкових рішень. Для цього можна використовувати методи проєктного менеджменту, такі як SWOT-аналіз, аналіз Портера тощо.
Крім того, в бірюзових компаніях необхідно надавати своїм працівникам можливість отримувати навчання та розвиватися професійно, аби вони могли ухвалювати виваженіші та обґрунтованіші рішення. Це також забезпечить підвищення рівня відповідальності серед працівників та допоможе зберегти дух співпраці та взаємодії в бірюзовій організації.
4. Для усунення проблеми з браком експертизи в бірюзових компаніях можуть бути застосовані наступні рішення:
4.1. Навчання та розвиток: компанії можуть інвестувати в навчання своїх працівників задля забезпечення необхідних експертизи та знань для виконання робіт.
4.2. Експертні комітети: компанії можуть створювати експертні комітети або ради, які будуть відповідальні за перегляд та підтвердження важливих рішень, що ухвалюються в компанії.
4.3. Залучення зовнішніх консультантів: компанії можуть залучати зовнішніх консультантів або експертів для надання додаткової експертизи та допомоги в ухваленні важливих рішень.
4.4. Колегіальне ухвалення рішень: компанії можуть застосовувати методи колегіального ухвалення рішень, коли працівники з різних департаментів або з різними компетенціями працюють разом для затвердження рішень.
4.5. Внутрішні аудити: компанії можуть проводити внутрішні аудити, аби забезпечити дотримання встановлених процедур та стандартів. Це дозволить виявляти проблемні ситуації та швидко реагувати на них.
Хто входить до команди спеціалістів з внутрішнього аудиту?
Команда спеціалістів з внутрішнього аудиту може включати фахівців з різних галузей знань, які можуть допомогти в оцінці ефективності та дотриманні правил і процедур компанією. Зазвичай до таких команд входять фахівці з обліку, фінансів, юридичних питань, інформаційної безпеки, технологічного менеджменту, ризик-менеджменту та інші експерти відповідно до потреб компанії. Крім того, можуть входити представники зовнішніх аудиторських компаній або консультанти, які мають багаторічний досвід в аудиті та контролі за діяльністю підприємств. Важливо, щоб члени команди мали достатні знання та досвід у відповідних галузях та були незалежними від діяльності компанії, яку вони аудитують.
5. Для усунення проблеми з невідповідністю вимогам можна використовувати такі підходи:
5.1. Аналіз ринку та конкурентів. Компанія повинна ретельно досліджувати ринок та конкурентів, аби зрозуміти потреби та очікування клієнтів, а також стратегії, які успішно використовуються в індустрії.
5.2. Постійне вдосконалення та навчання. Компанія повинна забезпечити своїх працівників можливістю постійно навчатися та вдосконалюватися. Також важливо залучати до співпраці експертів з зовнішньої сфери, які можуть допомогти у розробці та впровадженні нових ідей та технологій.
5.3. Розробка процедур та стандартів. Попри те, що бірюзові компанії працюють за принципом відкритості та гнучкості, необхідно розробляти процедури та стандарти, які гарантують якість продукту або послуги та відповідають вимогам індустрії.
5.4. Контроль якості. Компанія повинна встановити механізми контролю якості, які дозволяють відстежувати якість продукту або послуги, що надається. Це дозволить вчасно виявляти проблеми та усувати їх.
5.5. Співпраця зі спеціалізованими консультантами. Компанія може співпрацювати зі спеціалізованими консультантами, які мають досвід роботи в даній індустрії та можуть надати цінну інформацію та поради з питань управління та розвитку бізнесу.
Існує багато інструментів та методів, які можуть допомогти компанії у розв’язанні її проблем та плануванні стратегій. Деякі з них:
1. Аналіз SWOT — це метод, який дозволяє визначити сильні та слабкі сторони компанії, а також можливості та ризики, що їй загрожують. За допомогою цього методу можна побудувати стратегію, яка буде враховувати всі ці фактори.
1.1. Сильні сторони компанії (Strengths) — ці аспекти діяльності, які допомагають компанії досягати успіху і відмінності на ринку. Наприклад, це можуть бути інноваційні продукти, високі технологічні знання, сильний бренд тощо.
1.2. Слабкі сторони компанії (Weaknesses) — ці аспекти діяльності, які створюють перешкоди для досягнення успіху і відмінності на ринку. Наприклад, це можуть бути низька якість продукції, неефективність управління, відсутність інновацій тощо.
1.3. Можливості (Opportunities) — зовнішні фактори, які можуть допомогти компанії розвиватися і розширюватися на ринку. Наприклад, це можуть бути збільшення попиту на продукцію компанії, зростання ринкової долі компанії, зміни в законодавстві тощо.
1.4. Загрози (Threats) — зовнішні фактори, які можуть негативно впливати на розвиток компанії. Наприклад, це можуть бути збільшення конкуренції, зміни в законодавстві, економічна нестабільність тощо.
2. Матриця Бостонської консалтингової групи — це інструмент, який допомагає визначити потенційну прибутковість та частку ринку, що зростає для кожного бізнес-підрозділу компанії. За допомогою цієї матриці можна визначити, які підрозділи потребують більшого фінансування та які можуть бути менш прибутковими. Це також інструмент, який допомагає класифікувати продукти компанії за рівнем їхньої ринкової частки та зростання ринку. За допомогою цієї матриці компанії можуть визначити, які продукти потрібно розвивати, які — зберігати, а які — відмовлятися від них.
3. Дерево цілей — це інструмент, який допомагає визначити головні цілі компанії та розбити їх на менші, конкретніші цілі та задачі, які допоможуть досягти стратегічних цілей. Дерево цілей зазвичай представлене у вигляді ієрархічної структури, де верхній рівень — це стратегічні цілі, а наступні рівні — це більш конкретні цілі та завдання, необхідні для досягнення стратегічних цілей. Наприклад, якщо стратегічна ціль компанії полягає в тому, щоб збільшити прибуток, то в дереві цілей можуть бути наступні конкретні цілі: збільшення продажів, зниження витрат на виробництво, підвищення цін на продукцію тощо. Для кожної з цих конкретних цілей можуть бути встановлені завдання та плани дій.
4. Аналіз PESTLE (аналіз політичного, економічного, соціального, технологічного, правового та екологічного середовища), матриця Ансоффа (матриця стратегічного розвитку, що дозволяє визначити можливості для збільшення обсягу продажів та розширення бізнесу), аналіз конкурентоспроможності тощо. Кожен з цих методів має свої переваги та обмеження, тому вибір конкретного методу залежить від конкретних потреб та обставин компанії.
5. Аналіз Портера — це інструмент для дослідження конкурентного середовища підприємства, що дозволяє визначити його конкурентні переваги та потенційні загрози.
Це концепція, запропонована Майклом Портером, яка описує п’ять основних сил, що визначають конкурентну інтенсивність і привабливість ринку, дозволяє підприємствам розуміти своє місце на ринку та виявляти можливості для підвищення своєї конкурентоспроможності.
П’ять основних сил:
1. Загроза нових учасників на ринку
2. Загроза заміщення продукту або послуги
3. Переговірна сила постачальників
4. Переговірна сила покупців
5. Рівень конкуренції між підприємствами, що діють на ринку.
Щодо переговірної сили — це сила, яку має сторона у процесі переговорів з іншою стороною. В контексті бізнесу, переговірна сила визначається тим, наскільки впливовою є сторона на ринку відносно інших сторін, з якими вона має справу.
У контексті аналізу Портера, переговірна сила визначається як вплив, який мають постачальники або покупці на підприємство. Якщо постачальники або покупці є потужними гравцями на ринку, то вони можуть мати значний вплив на ціни, умови постачання, якість продукту та інші аспекти бізнесу. Наприклад, якщо на ринку є тільки кілька постачальників необхідних матеріалів, то вони можуть диктувати умови постачання та ціни, оскільки підприємство має обмежений вибір. З іншого боку, якщо підприємство є одним з небагатьох постачальників або виробників на ринку, то воно може мати переговірну силу щодо цін та умов постчання, оскільки його продукт є важливим для покупців.
Отже, переговірна сила — це важливий аспект бізнесу, який дозволяє оцінити вплив окремих сторін на ринку та їх здатність диктувати умови бізнесу.
Підготувала: Оксана Паламарчук